Охорона банківської таємниці

1. Правові підстави розкриття відомостей, що містять БТ

2. Порядок і межі розкриття БТ на письмовий запит (вимогу)

3. Особливості розкриття БТ на вимогу окремих уповноважених суб’єктів

1. Правові підстави розкриття відомостей,
що містять банківську таємницю

Законодавство України передбачає адміністративний і судовий порядок розкриття банківської таємниці.

В адміністративному порядку розкриття банківської таємниці здійснюється безпосередньо банком, виходячи з його обов’язку інформувати відповідних суб’єктів, або на вимогу (за запитом) компетентних осіб, у випадках і межах (обсягах) чітко визначених законом. У судовому порядку розкриття банківської таємниці здійснюється банком, але на вимогу суду або за рішенням суду, в обсягах визначених судом.

Загалом передавання банком банківської таємниці іншим суб’ єктам фактично відбувається шляхом:

1. – безпосереднього розкриття відомостей, що містять банківську таємницю у випадках передбачених законом;
2. – надання банківської таємниці суб’єктам банківської діяльності (іншим банкам, Національному банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб);
3. – надання тимчасового доступу до речей і документів, що містять банківську таємницю відповідно до Глави 15, 16 Розділу 2 Кримінального процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що ЗУ «Про банки і банківську діяльність» чітко не визначає того, що саме є «розкриттям» банківської таємниці, не рідко називаючи певне передавання банківської таємниці «наданням». Проте системно-логічний аналіз дає змогу дійти висновку, що, не зважаючи на неоднозначність використання цих слів у законодавстві України, процеси розкриття і надання істотно різняться як за своєю сутністю так і за правовими підставами.

Надання інформації, що містить банківську таємницю, іншим банкам та НБУ фактично не має ознак розкриття, оскільки в цьому разі таємна інформація залишається в межі банківської системи, в якій відбувається її «робочий» обіг і забезпечується охорона. Зокрема, банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та НБУ в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Натомість розкриття банківської таємниці пов’язано передусім із чітко регламентованим передаванням інформації, що містить банківську таємницю, визначеним законом суб’єктам поза межами банківської системи. При цьому за законодавством України розкриття інформації, що містить банківську таємницю, може відбуватися як за вимогою (запитом, заявою) зацікавленого суб’єкта, так і з ініціативи банку в процесі здійснення ним своїх прав і обов’язків, встановлених законом.

Виходячи з положень ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» до правових підстав розкриття банківської таємниці належать:

1) обов’язок банку щодо інформування відповідних уповноважених суб’єктів; 

2) право на отримання або розкриття банківської таємниці: 

1. – банку; 
2. – власника банківської таємниці або його правонаступників (спадкоємців, якщо власником банківської таємниці є фізична особа); 
3. – інших суб’єктів, що виходить з їх функцій (повноважень), визначених законом;

3) письмове звернення суб’єкта до банку щодо розкриття банківської таємниці у формі запиту, дозволу, заяви, вимоги (якщо суб’єкт відповідно до закону має право на отримання банківської таємниці);

4) рішення суду щодо розкриття банківської таємниці.

У межах розгляду адміністративного розкриття банківської таємниці важливо звернути увагу на випадки, в яких цей процес не потребує вимоги або запиту певної особи, а ініціюється суб’єктами банківської діяльності на підставі їх права та/або обов’язку розкриття банківської таємниці, визначених законом.

Так, з метою забезпечення здійснення фінансового моніторингу банки зобов’язані інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, про:

1. – фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;
2. – фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;
3. – виявлені фінансові операції, щодо яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;
4. – фінансові операції клієнта, щодо якого в банку є мотивовані підозри про надання ним недостовірної інформації, що стосується його ідентифікації;
5. – операцію, яка містить ознаки операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, у разі прийняття банком рішення про зупинення таких операцій;
6. – зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;
7. – осіб, здійснення ідентифікації яких відповідно до законодавства є неможливим, та про операції, які такі особи здійснюють, мають або мали намір провести;
8. – операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, у разі прийняття рішення про відмову від проведення цієї операції;
9. – прибуткові фінансові операції клієнта, щодо якого Уповноваженим органом прийнято рішення про зупинення його видаткових операцій.

Відповідно до ст. 69 Податкового кодексу України банки зобов’язані надсилати повідомлення про відкриття/закриття рахунків платників податків органам доходів і зборів України.

У випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних банки розкривають банківську таємницю Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок).

Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (зокрема уповноваженій діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

У процесі здійснення своїх функцій НБУ також може розкривати банківську таємницю. Випадки, в яких НБУ розкриває банківську таємницю суб’єктам поза межами банківської системи, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначає таким чином.

НБУ має право розкривати інформацію про банк чи пов’язаних із банком осіб, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, органам державної влади, уповноваженим здійснювати досудове розслідування, в разі виявлення порушення законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення.

НБУ має право надавати органам державної виконавчої служби для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю. У такому разі органи державної виконавчої служби мають право розкривати одержану від Національного банку України інформацію, що містить банківську таємницю, учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій.

НБУ має право надавати центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики, інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

НБУ має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

НБУ відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

Окрім банків і НБУ при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, має Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. У такому разі інформація може бути розкрита приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку. Зазначені особи зобов’язані забезпечити збереження отриманої інформації, що містить банківську таємницю.

2. Порядок і межі розкриття банківської таємниці
на письмовий запит (вимогу)

Письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи – клієнта банку має бути підписаний клієнтом і засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи – клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи.

Запит (дозвіл) дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

У разі недотримання цих вимого банк відмовляє в розкритті інформації, що містить банківську таємницю.

Банки надають інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, коли до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік найменувань конкретних юридичних осіб та/або прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та номерів їх рахунків.

Строк надання банком відповіді на письмовий запит (вимогу) відповідного державного органу щодо розкриття банківської таємниці становить 10 робочих днів з дня її отримання банком, якщо інше не встановлено законом. У разі неможливості надання відповіді по суті запиту банк зобов’язаний протягом цього ж строку надати письмову відповідь з обґрунтуванням неможливості розкриття банківської таємниці.

Якщо підготовка інформації перевищує вищезазначений строк її надання, банк зобов’язаний письмово повідомити про це службову особу або відповідний державний орган, що звернувся з вимогою про надання інформації, та зазначити, у який строк надаватиметься інформація, що містить банківську таємницю.

Інформацію, що містить банківську таємницю, банки надають на адресу вповноважених державних органів у письмовій або електронній формі, якщо це передбачено законодавством України.

Для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) до банку подається заява за довільною формою. У відповідь банком складається довідка за довільною формою, яка має містити інформацію про наявність рахунку та залишок коштів на ньому.

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта або рішенні суду.

Під час надання інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк надає інформацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контрагентів за операціями.

Порядок і межі розкриття банківської таємниці деталізовано Правилами зберігання, захисту, використання й розкриття банківської таємниці, затвердженими Постановою НБУ № 267 від 14.07.2006.

3. Особливості розкриття банківської таємниці
на вимогу окремих уповноважених суб’єктів

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на запит Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (далі спеціально уповноваженого органу) банки як суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані подавати:

1. а) додаткову інформацію, що може бути пов’язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, а також інформацію, яка може бути пов’язана із зупиненням фінансової операції (фінансових операцій) відповідно до ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» – протягом 1 робочого дня з дня надходження запиту; іншу додаткову інформацію, – протягом 5 робочих днів з дня надходження запиту або в інший строк, погоджений у встановленому порядку із спеціально уповноваженим органом;
2. б) додаткову інформацію, необхідну для виконання спеціально уповноваженим органом запиту, що надійшов від уповноваженого органу іноземної держави, зокрема інформацію з обмеженим доступом, протягом 5 робочих днів з дня надходження запиту або в інший строк, погоджений у встановленому порядку із спеціально уповноваженим органом;
3. в) інформацію щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об’єктом фінансового моніторингу, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом, за погодженням з відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу, які виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

У разі неможливості дотримання зазначених строків з об’єктивних причин (урахування обсягу інформації, що запитується, форми її подання – електронної або паперової, копіювання або сканування, одержання даних з архівів тощо), строк подання запитуваної інформації погоджується із спеціально уповноваженим органом не пізніше 2 робочих днів з дня надходження запиту.

На запит суб’єкта державного фінансового моніторингу, який виконує функції державного регулювання і нагляду за суб’єктом первинного фінансового моніторингу (банком) банки зобов’язані своєчасно та в повному обсязі подавати (оформлювати, засвідчувати) у порядку, встановленому відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу достовірну інформацію, документи, копії документів або витяги з документів, необхідних для виконання відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу функцій своїх функцій, зокрема для перевірки фактів порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, здійснення контролю за виконанням суб’єктами первинного фінансового моніторингу рішень суб’єктів державного фінансового моніторингу про застосування санкцій, письмових вимог.

Обсяги інформації, яка розкривається спеціально уповноваженому органу, визначені також п. 6.2 Правил зберігання, захисту, використання й розкриття банківської таємниці.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю, керівники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України на письмову вимогу мають право одержувати від банків та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб.

Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсягах, встановлених ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо – не пізніш як протягом 10 діб.

Органам державної виконавчої служби банки розкривають в порядку та у випадках, визначених ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», інформацію про стан рахунку конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, яка містить інформацію про наявність або закриття рахунку, про залишки коштів на рахунку, про арешт на кошти, які перебувають на рахунку, про зупинення видаткових операцій за рахунком (п. 3.10 Правил зберігання, захисту, використання й розкриття банківської таємниці).

Ця інформація надається в строк, установлений державним виконавцем відповідно до ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження».

Працівники Національного антикорупційного бюро мають право на підставі рішення Директора Національного антикорупційного бюро або його заступника, погодженого з прокурором, отримувати від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій (незалежно від форми власності) інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для здійснення функцій Національного антикорупційного бюро.

Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсягах, визначених ЗУ «Про банки і банківську діяльність» з урахуванням положень ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро».

Суб’єкти, яким адресовано зазначене рішення, зобов’язані невідкладно, але не більше ніж протягом 3 робочих днів, надати відповідну інформацію. У разі неможливості її надання у зазначений строк з обґрунтованих причин за зверненням відповідного суб’єкта Національне антикорупційне бюро може продовжити строк надання інформації на строк не більше 2 календарних днів (ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро»).