Розкриття БТ судом

test.png

bank.jpg

1. Підстави і шляхи розкриття БТ за рішенням суду

2. Процес судового розгляду справ за заявами про розкриття БТ (у цивільному судочинстві)

3. Судова практика з розкриття БТ

dekor2.png

1. Підстави і шляхи розкриття банківської таємниці
за рішенням суду

Банківська таємниця за своїм правовим режимом належить до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству й державі. У зв’язку із цим вона суворо оберігається законодавством України. Проте встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації.

Саме на суд як орган державної влади покладено обов’язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації.

Відповідно до законодавства України розкриття банківської таємниці може здійснюватися безпосередньо банками (на вимогу, запит) або на підставі рішення суду та виключно на підставах і у порядку, передбачених законом. Тому суд, ухвалюючи рішення, пов’язані з розкриттям банківської таємниці, повинен розмежовувати порядок, підстави такого розкриття та кола суб’єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу. У зв’язку із цим при розгляді справи судом враховуються положення Податкового кодексу України та спеціальних законів: «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Про Національний банк України», «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про Антимонопольний комітет України», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про виконавче провадження» та інших.

Для з’ясування підстав розкриття банківської таємниці в судовому порядку важливим є те, що таке розкриття може відбуватися двома шляхами:

  1. 1) суддею одноосібно з дотриманням режиму секретності за заявою відповідної особи щодо розкриття банківської таємниці в окремому провадженні цивільного судочинства;
  2. 2) судом при розгляді справи у господарському, адміністративному, кримінальному та цивільному судочинстві (крім розкриття банківської таємниці в окремому провадженні), що відбувається, як правило, при вирішенні питань про забезпечення доказів, витребування доказів, і оформлюється відповідними процесуальними ухвалами суду.

Для цивільних справ другий шлях характерний при вирішенні спорів (у позовному провадженні) щодо: поділу майна, виконання аліментних зобов’язань, спадкування, оскільки всі вони пов’язані з дослідженням доказів, що становлять банківську таємницю, витребуваних судом за клопотанням учасників процесу.

За наявності відкритого кримінального провадження по справі звертатися до суду із заявою щодо розкриття банківської таємниці в порядку цивільного судочинства не має потреби, оскільки Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК) передбачено інші, більш широкі, можливості отримання доступу до необхідних органам слідства документів (тимчасового доступу або вилучення речей і документів), зокрема й тих, що можуть містити банківську таємницю.

Обов’язки банку в разі вилучення (виїмки) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, а також обшуку та огляду таких речей і документів або їх тимчасового вилучення під час слідчих (розшукових) дій, визначено главою 4 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці.

vyl.jpg

Вилучення (виїмка) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів та в порядку і з дотриманням вимог глави 15 розділу II КПК.

Банк зобов’язаний надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі слідчого судді, суду речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, особі, зазначеній в ухвалі.

Представник банку в разі проведення вилучення (виїмки) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, на підставі ухвали зобов’язаний ознайомитися з оригіналом ухвали, що пред’являється особою, зазначеною в ухвалі, і отримати від цієї особи:

  • копію ухвали;
  • опис речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, та вилучаються на виконання ухвали;
  • копію протоколу про вилучення (виїмку) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю (у разі складення протоколу особою, що пред’явила ухвалу).
ob.jpg

Обшук та огляд речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, їх тимчасове вилучення під час цих слідчих (розшукових) дій проводяться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук або огляд володіння особи та в порядку і з дотриманням вимог глави 16 розділу II КПК, норм ЗУ «Про банки і банківську діяльність», що забезпечують охорону банківської таємниці.

Представник банку в разі проведення тимчасового вилучення речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, на підставі ухвали слідчого судді під час обшуку або огляду зобов’язаний ознайомитися з оригіналом ухвали слідчого судді, що пред’являється особою, зазначеною в ухвалі слідчого судді та отримати від цієї особи:

  • копію ухвали слідчого судді;
  • копію протоколу обшуку або огляду (у разі складення протоколу особою, що пред’явила ухвалу).

Крім того банк зобов’язаний:

  • виготовити копії з оригіналів документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, та вилучаються (ці копії документів засвідчуються підписом представника банку та залишаються в банку замість вилучених оригіналів);
  • здійснити опис майна, яке містить інформацію, що становить банківську таємницю та вилучається, який засвідчується підписом представника банку та залишається в банку;
  • зберігати в окремих справах копії ухвал, ухвал слідчого судді, описи документів, майна, що вилучалися на виконання ухвал, копії протоколів про вилучення (виїмку) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, обшуку або огляду.

Коло суб’єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття банківської таємниці (на запит, вимогу), визначається законом (ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») і може змінюватися тільки на підставі закону. При цьому вказані суб’єкти мають право на отримання лише обмеженої інформації з урахуванням виконуваних ними функцій та з питань, зазначених у відповідному законі стосовно визначених суб’єктів.

cpk.jpgУ разі відмови банку у розкритті таким суб’єктам визначеної законом інформації на вимогу (запит), а також у разі необхідності отримання цими суб’єктами інформації, що виходить за межі їхніх функцій, вони мають право на звернення до суду із заявою про розкриття банківської таємниці в порядку окремого провадження в цивільному судочинстві.

Вирішення таких справ відбувається за правилами глави 12 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) «Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб».

Не підлягають розгляду судом у зазначеному порядку заяви про розкриття інформації, яка не підпадає під поняття банківської таємниці. Такою інформацією зокрема є узагальнена інформація по банках, що підлягає обов’язковому опублікуванню, перелік якої встановлюється Національним банком України та додатково самим банком.

Відповідно до ст. 287 ЦПК заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи подаються до суду у випадках, встановлених законом. Тому провадження в таких справах може бути відкрито лише за заявою суб’єктів, визначених ЗУ «Про банки і банківську діяльність», та інших фізичних, юридичних осіб, а також державних органів, їх посадових і службових осіб, якщо вони мають право на отримання такої інформації згідно зі спеціальними законами, що регламентують їхню діяльність.

Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи розглядаються у порядку цивільного судочинства незалежно від суб’єктного складу осіб. Разом із тим звернення органів досудового слідства у межах кримінального судочинства, заяви правоохоронних органів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності щодо розкриття банківської таємниці мають розглядатися у порядку, передбаченому КПК. У відкритті провадження у справі за такими заявами має бути відмовлено (ч. 2 ст. 122 ЦПК), а помилково відкрите провадження закривається (ч. 1 ст. 205 ЦПК).

Судова діяльність у справах за заявами про розкриття банківської таємниці фактично полягає у визначенні наявності підстав та законності звернення того чи іншого суб’єкта з клопотанням про надання уповноваження банку щодо розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

2. Процес судового розгляду справ за заявами
про розкриття банківської таємниці (у цивільному судочинстві)

proc.jpg

Справи за заявами про розкриття банківської таємниці розглядаються в порядку окремого провадження, передбаченого ст. 234 ЦПК.

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження, окрім справ щодо розкриття банківської таємниці, суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, встановлення фактів, що мають юридичне значення та інше.

Справа за заявою про розкриття банківської таємниці розглядається суддею одноосібно з дотриманням режиму секретності, без проведення попереднього судового засідання.

Порядок розгляду судом справ за заявами про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб регламентовано главою 12 розділу IV ЦКУ.

1. Подання заяви до суду. Заяви про розкриття банківської таємниці подаються до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 287 ЦПК).

З урахуванням положення ст. 95 Цивільного кодексу України та ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» такі заяви можуть бути також подані й за місцезнаходженням філії, представництва, іншого структурного підрозділу цього банку, які здійснюють банківську діяльність від імені банку та обслуговують юридичну або фізичну особу.

При цьому філії, представництва чи інший структурний підрозділ банку не є юридичними особами, тому особою, яка бере участь у справі (заінтересованою особою), є банк.

Подана до суду заява про розкриття банківської таємниці за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленими ст. 119 ЦПК, а також вимогам, які містяться в ст. 288 ЦПК. Зокрема у заяві має бути зазначено:

  1. 1) найменування суду, до якого подається заява;
  2. 2) ім’я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника заявника, коли заява подається представником;
  3. 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
  4. 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
  5. 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

До заяви про розкриття банківської таємниці, додається оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору, за винятком випадків, коли заявник звільнений від їх оплати згідно із законом або це питання вирішено судом у порядку ст. 82 ЦПК та ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

У разі недотримання форми і змісту заяви суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху (ст. 121 ЦПК), про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

Якщо заявник у встановлений судом строк виправить зазначені недоліки, то заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Якщо порушення правил щодо форми і змісту заяви виявлено при розгляді справи, їх слід усунути в ході судового розгляду, в іншому випадку суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для цього, має право звернутися до суду повторно (ст. 207 ЦПК).

2. Відкриття провадження у справі. Про відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій визначається день розгляду справи по суті.

Попереднє судове засідання у справах цієї категорії не проводиться і розглядаються вони в п’ятиденний строк з дня надходження заяви (ст. 289 ЦПК). Проте суд має здійснити необхідні дії, спрямовані на підготовку справи до судового розгляду, зокрема, невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із заявою та доданими до неї документами; вирішити питання про повідомлення таких осіб про дату розгляду справи у порядку, передбаченому ЦПК, з урахуванням скороченого строку розгляду справи (наприклад, за правилами ч. 5 і ч. 6 ст. 74 ЦПК).

Якщо в заяві ставиться питання про розгляд справи з повідомленням тільки заявника з метою охорони державних інтересів та національної безпеки згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК, то відповідні мотивовані висновки повинні бути наведені в ухвалі про відкриття провадження у справі. У такому разі наведені вище процесуальні документи іншим особам, які беруть участь у справі, не надсилаються.

В інших випадках, з метою недопущення порушення принципів гласності та відкритості цивільного процесу (ст. 6 ЦПК) і положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язково повідомляються всі учасники справи – заявник, банк, особа щодо якої розкривається банківська таємниця.

Якщо буде встановлено, що заява про розкриття банківської таємниці ґрунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов’язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.

3. Розгляд справи. Розгляд справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, та з урахуванням особливостей відповідно до положень глави 12 розділу IV ЦПК як справи окремого провадження. Зокрема, справа розглядається у п’ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні (ст. 289 ЦПК).

Неявка на судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов’язковою. При повторній неявці заявника, участь якого визнана судом обов’язковою, суд залишає заяву без розгляду (п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі про право (який має розглядатися в порядку позовного провадження), суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заявнику його право подати позов на загальних підставах (п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

4. Рішення суду. Рішення суду в справі про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, повинно відповідати загальним правилам, встановленим ЦПК щодо його структури і ухвалення з урахуванням особливостей, визначених ст. 290 ЦПК.

Рішення суду щодо розкриття банківської таємниці публічно не проголошується, оскільки розгляд справи проводиться у закритому судовому засіданні (ч. 9 ст. 6 ЦПК).

У рішенні про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи зазначаються:

  1. 1) ім’я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника одержувача, коли інформація надається представникові;
  2. 2) ім’я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи;
  3. 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
  4. 4) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

sud4.jpegУхвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація.

Оскарження рішення суду щодо розкриття банківської таємниці не зупиняє його виконання. Право на оскарження ухваленого судом рішення в установленому порядку мають заявник і особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю. Оскарження може бути здійснено у п’ятиденний строк.

Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Це має виконуватися і тоді, коли справа розглядалася з повідомленням тільки заявника.

3. Судова практика з розкриття банківської таємниці

Узагальнення, здійснені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду кримінальних і цивільних справ, свідчать про неоднозначність практики винесення судових рішень щодо розкриття банківської таємниці.

Розглянемо основні розбіжності й помилки, які виникають в процесі розгляду судами таких справ, що можуть призвести до порушення прав клієнтів банків, ускладнення виконання відповідними державними органами своїх функцій.

1. Однією з найчастіших, але при цьому очевидних, причин скасування апеляційними судами рішень судів першої інстанції щодо розкриття банківської таємниці є невідповідність виду провадження та порушення підсудності.

Суди мають чітко відрізняти справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, і випадки звернення органів досудового слідства, які повинні розглядатися в порядку, передбаченому КПК.

Наразі немає єдиного підходу щодо розгляду судами справ про розкриття банківської таємниці за заявами правоохоронних органів України, у випадках, коли вони звертаються до суду для розкриття банківської таємниці у зв’язку з проведенням оперативно-розшукових заходів чи вже у межах кримінальної справи. У цих ситуаціях суди повинні ретельно перевіряти законність підстав звернення за правилами ЦПК з метою виключення дій працівників відповідних державних органів, пов’язаних з проведенням оперативно-розшукових заходів чи розслідуванням кримінальних справ, що перебувають у їхньому провадженні.

Іноді суди відкривають провадження у справі та задовольняють вимоги заявника щодо розкриття банківської таємниці, навіть при очевидній недопустимості розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Також нерідко ототожнюються поняття «інформація, яка є банківською таємницею» та «виїмка», й фактично в межах цивільного судочинства надається дозвіл на виїмку документів, що повинно здійснюватись у порядку, передбаченому КПК.

Також слід зазначити, що дії, які вчиняються суб’єктами цивільного та кримінального судочинства, мають різний характер і змістове наповнення, тому регламентація нормами цивільного процесуального права дій у межах кримінального процесу не припускається (за винятком випадків, коли це пов’язано із вирішенням цивільного позову в кримінальній справі).

Крім того, оскільки розгляд справ окремого провадження щодо розкриття банківської таємниці не передбачено Господарським процесуальним кодексом України (тобто за правилами господарської юрисдикції), то такі справи незалежно від суб’єктного складу підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства (глави 12 розділу IV ЦПК). Проте господарські суди нерідко допускають помилки й ухвалюють рішення за заявами про розкриття банківської таємниці.

2. Слід звернути увагу на те, що не будь-яка особа може звернутися до суду із заявою про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, у разі, якщо підставою звернення до суду із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії правопорушників, щодо яких для уповноважених органів спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви.

Винятком є обґрунтовані, підкріплені доказами, посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених законом (наприклад про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки).

Отже суд може розглядати заяви:

  1. а) осіб, які мають право на отримання такої інформації, якщо за законом їх не було наділено правом безпосередньо звертатися до банку з вимогою про розкриття такої інформації;
  2. б) осіб, які відповідно до закону мають право звертатися до банку із заявою про розкриття банківської таємниці у відповідному обсязі (обмеженому), проте яким банк відмовив у розкритті цієї інформації.

Проте, якщо орган чи особа відповідно до закону має право безпосередньо звертатися до банку про розкриття банківської таємниці, але у заяві до суду вимагає розкриття цієї таємниці в більшому обсязі ніж для неї передбачено законом, що необхідно для здійснення органом (особою) своїх законних повноважень, то суд не може відмовити у розгляді такої заяви.

3. Вимоги до змісту заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи визначені у ст. 288 ЦПК.

Загальні правила щодо форми і змісту позовної заяви (ст. 119, ст. 120 ЦПК) та про залишення заяви без руху або її повернення (ст. 121 ЦПК) застосовуються також до заяв у справах окремого провадження. Недотримання загальних правил щодо форми і змісту заяв (ст. ст. 119, 120, 288 ЦПК) є наслідком застосування судами вимог про залишення заяви без руху, а у разі неусунення зазначених недоліків – повернення її заявнику (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

Узагальнення судової практики свідчить, що невиконання зазначених вимог є одним з найбільших недоліків у справах цієї категорії. Заявники досить часто не звертають уваги на необхідність усебічного обґрунтування законність потреб, мети і меж розкриття банківської таємниці, а суди не реагують належним чином на його відсутність. При цьому обґрунтування законності підстав розкриття банківської таємниці, що має бути наведено в заяві до суду, залежить від суб’єкта звернення, його статусу, мети і завдань його діяльності, виконуваних функцій та компетенції.

4. При розгляді справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за заявою органу Державної фіскальної служби України до суду слід звертати увагу, зокрема, на таке.

Відсутність у справі рішення (наказу) керівника органу Державної фіскальної служби України про проведення відповідної перевірки (документальної планової або позапланової, виїзної або невиїзної) платника податків не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви (за винятком випадків, коли за обставинами справи це є необхідним і є підставою заяви), оскільки ці документи, як докази у справі, оцінюються судом за правилами ст. 212 ЦПК поряд з іншими наданими суду доказами.

Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених законодавством України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, є підставою для ініціювання органами Державної фіскальної служби України перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом Державної фіскальної служби України обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об’єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

5. Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта (ч. 4 ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

Разом із тим п. 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці передбачено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах, операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта іншого банку або рішенні (постанові) суду.

Це означає, що за відсутності відповідного дозволу, особа контрагента, номери його рахунків у банках та інша інформація щодо нього, яка становить банківську таємницю, у взаємовідносинах із особою, стосовно якої вимагається розкриття банківської таємниці, розкривається тільки за рішенням суду.

« на початок сторінки »

Заява про розкриття банком банківської таємниці щодо юридичної особи подається:
до господарського суду за місцем знаходження банку, що обслуговує юридичну особу
до адміністративного суду за місцем знаходження банку, що обслуговує юридичну особу
до загального суду за місцем знаходження заявника, якому розкривається банківська таємниця
до загального суду за місцем знаходження банку, що обслуговує особу
Розкриття банківської таємниці не здійснюється:
в порядку кримінального провадження
в порядку окремого провадження за заявою про розкриття банківської таємниці
в порядку позовного провадження за заявою про розкриття банківської таємниці
в порядку позовного провадження при вирішенні питань про забезпечення справи доказами або витребування доказів
Тимчасовий доступ до документів, що містять банківську таємницю здійснюється в порядку:
кримінального провадження
адміністративного і кримінального провадження
наказного провадження
окремого провадження
Справа про розкриття банком інформації, що містять банківську таємницю, повинна бути розглянута:
негайно після надходження заяви до суду
не пізніше 5 днів з дня надходження заяви до суду
не пізніше 10 днів з дня надходження заяви до суду
не пізніше терміну вказаного заявником у заяві до суду
Рішення суду щодо розкриття банківської таємниці виконується:
протягом 3 днів
протягом 5 днів
протягом 10 днів
у строк встановлений в рішенні
негайно
Рішення суду щодо розкриття банківської таємниці уповноваженому суб’єкту:
оскарженню не підлягає і виконується негайно
може бути оскаржено, але оскарження не зупиняє дії винесеного судом рішення
може бути оскаржено у 5-ти денний термін, тому рішення набирає законної сили через 5 днів після його винесення
може бути оскаржено у 10-ти денний термін, тому рішення набирає законної сили через 10 днів після його винесення
Право на оскарження рішення суду щодо розкриття банківської таємниці:
має представник Національного банку
має представник банку, якого суд зобов’язав розкрити банківську таємницю
має особа, щодо якої розкривається банківська таємниця
не має жоден з названих суб’єктів
У разі невідповідності поданої заяви про розкриття банківської таємниці вимогам Цивільного процесуального кодексу України суддя:
залишає заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків
залишає заяву без руху, повернувши її заявнику
відмовляє у задоволенні заяви

© О.О. Тихомиров | Право, суспільство, держава, безпека: інформаційний вимір | tihoma-law.at.ua